Соціальний Декамерон

Соціальний Декамерон
«Там де пармезан коштує 15 євро за кілограм, де оливки більші за радянські абрикоси, де кальмар сказав своє рішуче так шеф-кухару з Амальфі….» –  так Василь, сидівши за  чорним потертим бідермаєрським столом набираючи на старій потертій клаві свого ПК актуальний текст почав писати свій геніально — генітальний роман. Дружина його давно уже не приїздила до Чернівців, не тому що знайшла собі файного італійця, а тому що ще не знайшла собі файного італійця, і повертатися, самі розумієте не було ніякого змісту. Зміст у  заробітчанина один – гроші, зміст у західноукраїнського заробітчанина – середземноморські сідниці, хай будуть чоловічі чи жіночі і звісно гроші. Грошей Василю не бракувало, у нього їх просто не було, щоб бракувати))) Тому Василь в душі був фаталістом ще тим, проте знав, що все це скоро закінчиться і на виборах до всіх рад і не рад пройде той «хто трАба», ну, чи «кому трАба», а може і «у кого трАба»…..
      В цей же момент на відстані добрих 2000 км від нашого Василя сидів за невеликим, модерним скляним столиком Робертіно Лореті, то й що співав колись «Ямайку» і «Аве Марію». Виводячи файну, як українська пісня каліграфію писав дружині наступні слова:



«Дорога Фелічія, як набрид мені цей дешевий пармезан по 15 євро за кіло, ці зелені оливки розміром в абрикоси, хочеться засунути їх….-- і стримуючись повів далі--, пам’ятаєш наші веселі вечори в Амальфі, мені так шкода того кальмара, що приготував той кок-пузатун… Завтра я їду у відрядження на Україну, у невідоме мені місто Чернівці, там на 700 річчя мер міста за хороший гонорар попросив мене заспівати.»
       В день святкування на сцені Робертіно затягнув, «Ямайку» .
— «Quando mi sembrava di bruciare sotto il tuo bel sole ardente»
       Василь дивився йому прямо в вічі, не знаючи італійської він переклав для себе перші рядки на свій лад.
     « приїздіть до Італії, країни дешевого сиру, гігантських оливок і морепродуктів»
 Співак згадав дружину, і на його лівій зіниці з’явилася сльоза – він знає ціну любові.
 Василь згадав свою, і краєчки  вух почервоніли від ненависті – він знає ціну любові.